Суббота, 10.12.2016, 07:50 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

Наследство в Украине

Главная » Статьи » Наследственные дела » Наследственное право

Основні аспекти співвідношення між спадкуванням за заповітом і спадкуванням за законом

Ковальчук Ярослав

 

Провідний юрисконсульт фрахтово-комерційної служби Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»

 

Зміст ст. 1217 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року (надалі – ЦК України) полягає в тому, що в нашій державі існує два види спадкування:

1.         за заповітом;

2.         за законом.

Розглянемо в загальних рисах кожне з них.

Спадкування за заповітом – це спадкування, яке виникає на підставі розпорядження спадкодавця, яке він зробив у встановленому законом порядку стосовно власного майна на випадок своєї смерті. Під час здійснення вищезазначеного спадкування порядок розподілу спадщини, коло спадкоємців, що закликаються до її прийняття і розмір спадкової частки кожного з них визначається на підставі тих вказівок майнового чи немайнового характеру, які спадкодавець виклав у своєму заповіті.

Спадкування за законом – це спадкування, яке виникає на підставі положень чинного законодавства. Під час здійснення вищезазначеного спадкування порядок розподілу спадщини, коло спадкоємців, що закликаються до її прийняття і розмір спадкової частки кожного з них визначається безпосередньо на підставі тих приписів, які містяться у ЦК України та в деяких інших нормативно-правових актах (наприклад, в Інструкції про порядок вчинення нотаріусами України нотаріальних дій).

Між зазначеними видами спадкування існує певне співвідношення. В чому воно полягає?

З теоретичної точки зору, спадкування за законом певною мірою залежить від спадкування за заповітом. Спадкування за заповітом в данному випадку є первинним, а спадкування за законом – вторинним. Наведемо факти, які найбільш переконливо підтверджують істинність цього судження.

По-перше, поява таких правових інститутів як спадкування за законом і спадкування за заповітом розмежована у часі. Як свідчить історія римського приватного права, спадкування за заповітом виникло раніше, ніж спадкування за законом.

По-друге, в цивільному законодавстві нашої держави положення про спадкування за заповітом передують положенням, які стосуються спадкування за законом. Порядок, умови і принципи здійснення спадкування за заповітом закріплюються главою 35 ЦК України, а порядок, умови і принципи здійснення спадкування за законом містяться у главі 36 цього нормативно-правового акту.

По-третє, спадкування за законом настає тільки тоді, коли воно не змінене заповітом. Це твердження підтверджується такими нормативними приписами:

1.         Зі змісту ч. 2 ст. 1223 ЦК України випливає, що підставою для здійснення спадкування за законом є наступні юридичні факти:

o          відсутність заповіту;

o          визнання заповіту недійсним;

o          неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом;

o          відмова спадкоємців за заповітом від прийняття спадщини;

o          неохоплення заповітом усієї спадщини.

Отже, спадкування за законом настає за наявності будь-якої з наведених обставин:

o          спадкодавець в установленому законом порядку не захотів або не встиг на випадок своєї смерті визначити юридичну долю власного майна;

o          розпорядження спадкодавця, яке зроблене ним в установленому законом порядку на випадок своєї смерті стосовно власного майна, повністю або частково не відповідає приписам закону;

o          визначені заповітом спадкоємці протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не набули прав і обов’язків спадкодавця, які входять до складу спадщини, і цей строк за рішенням суду не був продовжений;

o          передбачені заповітом спадкоємці відмовилися від набуття прав і обов’язків спадкодавця, що входять до складу спадщини;

o          заповідач в установленому законом порядку на випадок своєї смерті розпорядився не усім своїм майном, а тільки певною його частиною.

2.         Перелік юридичних фактів, які є підставами для виникнення спадкування за законом є вичерпним. Отже, підставами для настання спадкування за законом можуть бути тільки ті життєві обставини, які закріплюються ч. 2 ст. 1223 ЦК України.

По-четверте, суб’єктний склад спадкоємців за заповітом і за законом істотно відрізняється:

1. Ознайомившись зі змістом ч. 2 ст. 1222 і ч. 2 ст. 2 ЦК України, можна дійти висновку, що спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які учасники цивільно-правових відносин. Прийняти спадщину на підставі тих вказівок майнового чи немайнового характеру, які спадкодавець виклав у своєму заповіті, можуть:

          Держава Україна;

          Автономна Республіка Крим;

          територіальні громади;

          фізичні особи:

a.         громадяни України,

b.         іноземні громадяни,

c.         біпатриди (особи, які мають подвійне громадянство),

d.         апатриди (особи, яких жодна країна не визнає своїми громадянами чи підданими);

          вітчизняні юридичні особи:

a.         установи,

b.         товариства,

c.         інші організації (наприклад, підприємства);

          іноземні держави;

          інші суб’єкти публічного права (наприклад, іноземні юридичні особи).

2. Зі змісту ч. 2 ст. 1223 ЦК України випливає, що спадкоємцями за законом можуть стати тільки ті фізичні особи, перелік яких закріплює ЦК України. Цивільний кодекс передбачає п’ять черг спадкоємців за законом. Ознайомимося із суб’єктним складом кожної з них.

Зміст ст. 1261 ЦК України полягає в тому, що до першої черги спадкоємців за законом належать:

          батьки спадкодавця;

          діти спадкодавця ( в тому числі постуми – діти спадкодавця, які були зачаті під час його життя і народилися після того як він помер);

          той з подружжя, якому вдалося пережити спадкодавця.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України другу чергу спадкоємців за законом утворюють:

          рідні брати і сестри спадкодавця;

          баба і дід спадкодавця, як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1263 ЦК України говорить про те, що представниками третьої черги спадкоємців за законом є рідні дядьки і тітки спадкодавця.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України, четверту чергу спадкоємців за законом утворюють фізичні особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Зі змісту ст. 1265 ЦК України випливає, що до п’ятої черги спадкоємців за законом належать:

          інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно;

          утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

На практиці в Україні спадкування за законом трапляється значно частіше, аніж спадкування за заповітом. Отже, в нашій державі спадкоємці зазвичай приймають спадщину не на підставі письмового розпорядження спадкодавця, зробленого ним в установленому законом порядку стосовно власного майна на випадок своєї смерті, а на підставі приписів, які містяться в ЦК України. Це пояснюється тим, що в Україні, на відміну від країн європейського співтовариства, спадкування за заповітом ще не набуло такого значного поширення, як спадкування за законом. Яка основна причина такого негативного явища? На превеликий жаль, більшість фізичних осіб, які проживають на території України, надзвичайно мало знають не лише про юридичну суть заповіту, а й про порядок його складення. Сподіваємося, що в найближчому майбутньому ця проблема буде вирішена.

 

Джерело:http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2630

Категория: Наследственное право | Добавил: kurinskiy (31.12.2010)
Просмотров: 2684 | Теги: Спадкування за законом, спадкування за заповітом | Рейтинг: 0.0/0